
der Befehlshaber
командувач
Особа, яка в ієрархічній організації, особливо у війську, має найвищі повноваження віддавати накази підрозділу або з’єднанню.
Der Befehlshaber gab den Befehl zum Rückzug.
Командувач віддав наказ відступати.
командувач
der Befehlshaber, die Befehlshaber
Завантажуємо збережений статус слова.

командувач
Особа, яка в ієрархічній організації, особливо у війську, має найвищі повноваження віддавати накази підрозділу або з’єднанню.
Der Befehlshaber gab den Befehl zum Rückzug.
Командувач віддав наказ відступати.
| рід | чоловічий der |
|---|---|
| множина | die Befehlshaber |
| Genitiv | des Befehlshabers |
| однина | множина | |
|---|---|---|
| Nominativ | der Befehlshaber | die Befehlshaber |
| Akkusativ | den Befehlshaber | die Befehlshaber |
| Dativ | dem Befehlshaber | den Befehlshabern |
| Genitiv | des Befehlshabers | der Befehlshaber |
Артикль змінюється залежно від відмінка; його виділено кольором.
«Befehlshaber» (командувач) — складений іменник із «Befehl» (наказ), сполучного -s- і «Haber» (від «haben», мати). Отже, буквально це особа, яка має командування.
Nur der Befehlshaber darf die Strategie ändern.
Тільки командувач може змінити стратегію.
Це слово є формальним офіційним званням. Його вживають майже виключно в ієрархічних організаціях, таких як військо, поліція або пожежна служба.
Der Befehlshaber der Feuerwehr koordinierte den Einsatz.
Командувач пожежної служби координував операцію.
Щоб уточнити, над ким або чим особа має командування, зазвичай використовують Genitiv. Модель така: «Befehlshaber + der/des + [Einheit im Genitiv]» (командувач + der/des + [підрозділ у Genitiv]).
Er wurde zum Befehlshaber der gesamten Flotte ernannt.
Його призначили командувачем усього флоту.
командир
Обидва слова можуть називати військового, який має найвищі повноваження віддавати накази. «Der Kommandant» (командир) радше позначає конкретну керівну посаду в підрозділі або на військовому об’єкті, тоді як «Befehlshaber» (командувач) сильніше підкреслює здійснення найвищого командування підрозділом або з’єднанням. У багатьох військових ситуаціях можливі обидва слова, але кожне з них передає інший погляд на цю ситуацію.

Der Befehlshaber des Verbandes gab den Angriffsbefehl.
Командувач з’єднання віддав наказ про наступ.
Der Kommandant der Festung ordnete die Reparatur der Tore an.
Командир фортеці наказав відремонтувати ворота.