
die Anfechtung
оскарження
Юридична дія, за допомогою якої оспорюють чинність рішення, договору або заповіту, щоб визнати його недійсним.
Die Anfechtung des Wahlergebnisses wurde vom Gericht abgewiesen.
Суд відхилив оскарження результатів виборів.
оскарження
die Anfechtung, die Anfechtungen
Завантажуємо збережений статус слова.

оскарження
Юридична дія, за допомогою якої оспорюють чинність рішення, договору або заповіту, щоб визнати його недійсним.
Die Anfechtung des Wahlergebnisses wurde vom Gericht abgewiesen.
Суд відхилив оскарження результатів виборів.

спокуса / внутрішня боротьба
Сильна спокуса або період глибоких душевних чи духовних сумнівів і внутрішньої боротьби. Цей термін часто вживають у релігійному або психологічному контексті.
In seinen Briefen schrieb der Mönch von seinen täglichen Anfechtungen.
У своїх листах монах писав про щоденні спокуси.
| рід | жіночий die |
|---|---|
| множина | die Anfechtungen |
| Genitiv | der Anfechtung |
| однина | множина | |
|---|---|---|
| Nominativ | die Anfechtung | die Anfechtungen |
| Akkusativ | die Anfechtung | die Anfechtungen |
| Dativ | der Anfechtung | den Anfechtungen |
| Genitiv | der Anfechtung | der Anfechtungen |
Артикль змінюється залежно від відмінка; його виділено кольором.
«Die Anfechtung» (оскарження, спокуса) походить від дієслова «anfechten» (оскаржувати, заперечувати). Буквально це означає «kämpfen» (боротися) проти чогось. Отже, можна юридично боротися проти рішення або внутрішньо боротися із сумнівом.
Die Opposition ficht das Wahlergebnis an.
Опозиція оскаржує результати виборів.
Значення можна визначити за контекстом. Такі слова, як «Gericht» (суд), «Vertrag» (договір), «Wahl» (вибори) або «Testament» (заповіт), указують на юридичне значення. Такі слова, як «Glaube» (віра), «Zweifel» (сумнів), «Seele» (душа) або «Versuchung» (спокуса), указують на душевне значення.
Die Anfechtung des Vertrags war erfolgreich.
Оскарження договору було успішним.
Der junge Priester litt unter inneren Anfechtungen.
Молодий священник страждав від внутрішніх душевних сумнівів.
У юридичному контексті оскарження часто «eingelegt» (подають) або «erhoben» (заявляють). Суд може «abweisen» (відхилити) оскарження або «stattgeben» (задовольнити його). Об’єкт оскарження зазвичай стоїть у Genitiv.
Gegen das Urteil wurde Anfechtung eingelegt.
Проти вироку подали оскарження.
Die Anfechtung des Testaments durch die Erben wurde vom Gericht abgewiesen.
Суд відхилив оскарження заповіту спадкоємцями.
Значення «seelischer Zweifel» (душевний сумнів) належить до піднесеного, часто релігійного або філософського стилю. У звичайному повсякденному мовленні цей термін уживають рідко.
In seiner Autobiografie schreibt er über die Anfechtungen seiner Jugend.
У своїй автобіографії він пише про душевні випробування своєї юності.
суперечність / заперечення
«Widerspruch» (заперечення) — це формальна незгода з рішенням або постановою. «Anfechtung» (оскарження) — це ширше поняття: воно означає оспорювання чинності рішення, договору або заповіту з метою визнати їх недійсними. Тому проти рішення подають «Widerspruch», коли з ним не погоджуються, а за допомогою «Anfechtung» домагаються визнання його недійсним.

Mit der Anfechtung des Vertrags wollte er dessen Gültigkeit bestreiten und ihn für ungültig erklären lassen.
Оскаржуючи договір, він хотів оспорити його чинність і домогтися визнання його недійсним.
Gegen den Bescheid legte sie Widerspruch ein, weil sie mit der Entscheidung nicht einverstanden war.
Вона подала заперечення проти повідомлення, бо не погоджувалася з рішенням.