
gläubig
віруючий
Людина, яка має тверду релігійну віру, зокрема в Бога або в учення певної релігії.
Sie ist eine tief gläubige Christin und geht jeden Sonntag in die Kirche.
Вона глибоко віруюча християнка й щонеділі ходить до церкви.
віруючий / довірливий
gläubig – gläubiger – am gläubigsten
Завантажуємо збережений статус слова.

віруючий
Людина, яка має тверду релігійну віру, зокрема в Бога або в учення певної релігії.
Sie ist eine tief gläubige Christin und geht jeden Sonntag in die Kirche.
Вона глибоко віруюча християнка й щонеділі ходить до церкви.

довірливий
Такий, що наївно або некритично довіряє комусь чи чомусь. Часто вживається з легкою іронією або щодо дитячої невинності.
Die Kinder lauschten den Märchen der Erzählerin mit gläubigen Augen.
Діти слухали казки оповідачки з довірливим поглядом.
| базова форма | gläubig |
|---|---|
| Komparativ | gläubiger |
| Superlativ | am gläubigsten |
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -e | -e | -e | -en |
| Akk. | -en | -e | -e | -en |
| Dat. | -en | -en | -en | -en |
| Gen. | -en | -en | -en | -en |
Додай закінчення до слова gläubig.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -er | -e | -es | -en |
| Akk. | -en | -e | -es | -en |
| Dat. | -en | -en | -en | -en |
| Gen. | -en | -en | -en | -en |
Додай закінчення до слова gläubig.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -er | -e | -es | -e |
| Akk. | -en | -e | -es | -e |
| Dat. | -em | -er | -em | -en |
| Gen. | -en | -er | -en | -er |
Додай закінчення до слова gläubig.
Прикметник «gläubig» (віруючий / довірливий) безпосередньо походить від іменника «der Glaube» (віра). Він описує людину, яка має віру.
Er ist nicht religiös, aber er hat einen festen Glauben an das Gute im Menschen.
Він не релігійний, але твердо вірить у добро в людях.
Із контексту можна зрозуміти, чи йдеться про релігійне, чи про наївне значення. Якщо йдеться про релігію, Бога або церкву, це перше значення. В усіх інших випадках, часто в поєднанні з дітьми або історіями, мається на увазі друге, некритичне значення.
Mein Großvater war ein sehr gläubiger Mann.
Мій дідусь був дуже віруючою людиною.
Das Kind hörte der Geschichte mit gläubigem Staunen zu.
Дитина слухала історію з довірливим подивом.
Щоб описати силу релігійної віри, «gläubig» (віруючий) часто поєднується з прислівниками «tief» (глибоко), «fest» (твердо) або «streng» (суворо).
Sie kommt aus einer streng gläubigen Familie.
Вона походить із суворо віруючої сім’ї.
Er ist fest davon überzeugt, dass es einen Gott gibt.
Він твердо переконаний, що Бог існує.
У значенні «naiv vertrauend» (наївно довірливий) «gläubig» (довірливий) часто вживається для опису виразу обличчя. Типові сполучення — «gläubige Augen» (довірливі очі) або «ein gläubiger Blick» (довірливий погляд).
Mit gläubigen Augen blickte der Junge zum Zauberer auf der Bühne.
Хлопчик довірливо дивився на чарівника на сцені.
християнський
Щодо людей «christlich» (християнський) може означати належність до християнства або орієнтацію на нього, не стверджуючи нічого певного про особисту віру. «Gläubig» (віруючий), натомість, означає, що людина справді має тверду релігійну віру. Тому для особистого визнання віри точніше підходить «gläubig».

Nora bezeichnet sich als gläubig, weil ihr persönlicher Glaube ihr sehr wichtig ist.
Нора називає себе віруючою, бо її особиста віра дуже важлива для неї.
Nora bezeichnet sich wegen ihrer kulturellen Herkunft als christlich, obwohl sie nicht persönlich glaubt.
Нора називає себе християнкою через своє культурне походження, хоча особисто не вірить.