
die Beschuldigung
звинувачення
Закид або твердження, що хтось скоїв злочин, припустився помилки чи вчинив моральний проступок.
Er wies die Beschuldigung des Diebstahls entschieden zurück.
Він рішуче відкинув звинувачення в крадіжці.
звинувачення
die Beschuldigung, die Beschuldigungen
Завантажуємо збережений статус слова.

звинувачення
Закид або твердження, що хтось скоїв злочин, припустився помилки чи вчинив моральний проступок.
Er wies die Beschuldigung des Diebstahls entschieden zurück.
Він рішуче відкинув звинувачення в крадіжці.
| рід | жіночий die |
|---|---|
| множина | die Beschuldigungen |
| Genitiv | der Beschuldigung |
| однина | множина | |
|---|---|---|
| Nominativ | die Beschuldigung | die Beschuldigungen |
| Akkusativ | die Beschuldigung | die Beschuldigungen |
| Dativ | der Beschuldigung | den Beschuldigungen |
| Genitiv | der Beschuldigung | der Beschuldigungen |
Артикль змінюється залежно від відмінка; його виділено кольором.
Іменник «die Beschuldigung» (звинувачення) пов’язаний із дієсловом «jemanden beschuldigen» (звинувачувати когось). Основою є слово «die Schuld» (провина). Отже, «Beschuldigung» — це дія, коли комусь приписують провину за щось.
Er wurde fälschlicherweise beschuldigt, das Geld gestohlen zu haben.
Його помилково звинуватили в тому, що він украв гроші.
Особа, яку звинувачують, часто позначається прийменником «gegen» (проти), після якого вживається Akkusativ. Причину звинувачення виражають за допомогою Genitiv або підрядного речення з «dass» (що).
Die Beschuldigung gegen den Manager war haltlos.
Звинувачення проти менеджера було безпідставним.
Die Beschuldigung, er habe gelogen, traf ihn sehr.
Звинувачення в тому, що він збрехав, дуже його зачепило.
Поширені дієслова, які вживаються зі словом «Beschuldigung» (звинувачення), — «eine Beschuldigung erheben» (висунути звинувачення, офіційно), «eine Beschuldigung zurückweisen» (відкинути звинувачення) або «sich gegen eine Beschuldigung verteidigen» (захищатися від звинувачення).
Die Staatsanwaltschaft erhob schwere Beschuldigungen gegen den Angeklagten.
Прокуратура висунула обвинуваченому серйозні звинувачення.
Sie musste sich gegen falsche Beschuldigungen wehren.
Їй довелося захищатися від неправдивих звинувачень.
закид / звинувачення
«Vorwurf» (закид / звинувачення) і «Beschuldigung» (звинувачення) можуть покладати на когось відповідальність за неправомірну поведінку. «Beschuldigung» прямо стверджує, що людина вчинила конкретне винне діяння. «Vorwurf» також може це означати, але охоплює й несхвальну критику без твердження про вчинення конкретного діяння.

Der Trainer erhob gegen ihn die Beschuldigung, einen Gegner absichtlich verletzt zu haben.
Тренер звинуватив його в тому, що він навмисно травмував суперника.
Der Trainer machte ihm den Vorwurf, beim Spiel nicht aufmerksam gewesen zu sein.
Тренер дорікнув йому, що під час гри він був неуважним.