
gutgläubig
довірливий
Довіряє іншим або їхнім словам, не підозрюючи підступу; легко готовий у щось повірити.
Er war so gutgläubig, dass er dem Fremden sofort seine Geschichte glaubte.
Він був такий довірливий, що одразу повірив історії незнайомця.
довірливий / добросовісний
gutgläubig – gutgläubiger – am gutgläubigsten
Завантажуємо збережений статус слова.

довірливий
Довіряє іншим або їхнім словам, не підозрюючи підступу; легко готовий у щось повірити.
Er war so gutgläubig, dass er dem Fremden sofort seine Geschichte glaubte.
Він був такий довірливий, що одразу повірив історії незнайомця.

добросовісний
У юридичному значенні діє, вважаючи, що певний факт або правове становище існує, і не знаючи, що насправді все навпаки. Той, хто діє добросовісно, не має підстав сумніватися у своєму праві або правильності ситуації.
Der Käufer erwarb das Grundstück gutgläubig, weil er nichts von der fehlenden Berechtigung des Verkäufers wusste.
Покупець добросовісно придбав земельну ділянку, бо не знав, що продавець не мав на це права.
| базова форма | gutgläubig |
|---|---|
| Komparativ | gutgläubiger |
| Superlativ | am gutgläubigsten |
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -e | -e | -e | -en |
| Akk. | -en | -e | -e | -en |
| Dat. | -en | -en | -en | -en |
| Gen. | -en | -en | -en | -en |
Додай закінчення до слова gutgläubig.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -er | -e | -es | -en |
| Akk. | -en | -e | -es | -en |
| Dat. | -en | -en | -en | -en |
| Gen. | -en | -en | -en | -en |
Додай закінчення до слова gutgläubig.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -er | -e | -es | -e |
| Akk. | -en | -e | -es | -e |
| Dat. | -em | -er | -em | -en |
| Gen. | -en | -er | -en | -er |
Додай закінчення до слова gutgläubig.
«Gutgläubig» (довірливий; добросовісний) складається зі слів «gut» (добрий) і «gläubig» (віруючий). Це складне слово описує людину, яка з довірою ставиться до інших або до певного уявлення.
Die gutgläubige Frau glaubte dem angeblichen Handwerker sofort.
Довірлива жінка одразу повірила чоловікові, який нібито був майстром.
У повсякденному спілкуванні «gutgläubig» (довірливий) зазвичай стосується довіри до людей або їхніх слів. Якщо це слово вжито поруч із поняттями купівлі, власності, права чи договору, контекст часто вказує на юридичне значення.
Der gutgläubige Käufer wusste nichts von dem Streit um das Eigentum.
Довірливий покупець нічого не знав про суперечку щодо власності.
В особистому значенні «gutgläubig» (довірливий) часто вживається зі словами «Mensch» (людина), «Kind» (дитина), «Käufer» (покупець) або «Opfer» (жертва). Так описують людину, яка довіряє історії, обіцянці або незнайомцеві.
Das gutgläubige Kind nahm das Versprechen des Fremden ernst.
Довірлива дитина серйозно сприйняла обіцянку незнайомця.
Юридичне значення типове для правничих текстів і справ про власність, набуття майна або наявність права. Там «Gutgläubig» (добросовісний) характеризує людину, яка нічого не знає про правову проблему й не має підстав сумніватися.
Das Gesetz schützt in diesem Fall den gutgläubigen Erwerber.
У цьому випадку закон захищає добросовісного набувача.
наївний
Якщо хтось приймає твердження без підозри, підходять «naiv» (наївний) і «gutgläubig» (довірливий). «Gutgläubig» підкреслює довіру до того, що твердження правдиве. «Naiv» більше наголошує на простодушному ставленні, через яке людина не помічає можливого обману, наприклад через брак досвіду.

Sie war gutgläubig und nahm seine Erklärung ohne jeden Verdacht an.
Вона була довірливою й прийняла його пояснення без жодної підозри.
Sie war naiv und nahm seine Erklärung ohne jeden Verdacht an.
Вона була наївною й прийняла його пояснення без жодної підозри.