
hinauf
вгору
Виражає рух угору, з нижчого положення до вищого, часто з погляду мовця — у напрямку від нього.
Wir sind langsam den steilen Bergpfad hinauf gewandert.
Ми повільно підіймалися крутою гірською стежкою вгору.
вгору
Завантажуємо збережений статус слова.

вгору
Виражає рух угору, з нижчого положення до вищого, часто з погляду мовця — у напрямку від нього.
Wir sind langsam den steilen Bergpfad hinauf gewandert.
Ми повільно підіймалися крутою гірською стежкою вгору.
Слово складається з «hin» (рух від мовця) і «auf» (напрямок угору). «Hin» описує рух від мовця, а «auf» указує напрямок угору. На початку речення ці частини можуть писатися як «Hin» (рух від мовця) і «auf» (напрямок угору).
Schau mal, wie die Katze den Baum hinauf klettert!
Поглянь, як кішка лізе на дерево вгору!
«Hinauf» (угору) дуже часто поєднується як відокремлюваний префікс із дієсловами руху, наприклад «hinaufgehen» (іти вгору), «hinauffahren» (їхати вгору) або «hinaufsteigen» (підійматися вгору). У головному реченні «hinauf» (угору) стоїть у кінці.
Wir fahren mit dem Aufzug in den zehnten Stock hinauf.
Ми піднімаємося ліфтом на десятий поверх.
Щоб назвати шлях або місце, куди спрямований рух угору, перед «hinauf» (угору) часто ставлять іменник в Akkusativ. Типові приклади: «die Treppe hinauf» (сходами вгору) або «den Berg hinauf» (на гору вгору).
Er lief die Treppe schnell hinauf, weil er spät dran war.
Він швидко побіг сходами вгору, бо запізнювався.
вгору
Обидва слова виражають рух угору. «Hinauf» (вгору) — це повна форма, яка може підкреслювати рух від мовця, а «rauf» (вгору) — розмовна скорочена форма від «hinauf» або «herauf», яка часто залишає цю перспективу невизначеною. У нейтральній стандартній мові більше підходить «hinauf», а в розмові часто вживають «rauf».

Die Kinder gingen die Treppe hinauf, während ich unten blieb.
Діти піднялися сходами вгору, а я залишився внизу.
Die Kinder gingen die Treppe rauf, während ich unten blieb.
Діти піднялися сходами вгору, а я залишився внизу.