
mein
мій
Присвійний артикль 1-ї особи однини. Виражає, що щось належить мовцеві або пов’язане з ним.
Ich habe mein Portemonnaie zu Hause vergessen.
Я забув свій гаманець удома.
мій
Завантажуємо збережений статус слова.

мій
Присвійний артикль 1-ї особи однини. Виражає, що щось належить мовцеві або пов’язане з ним.
Ich habe mein Portemonnaie zu Hause vergessen.
Я забув свій гаманець удома.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | mein | meine | mein | meine |
| Akk. | meinen | meine | mein | meine |
| Dat. | meinem | meiner | meinem | meinen |
| Gen. | meines | meiner | meines | meiner |
Присвійний артикль «mein» (мій) в однині відмінюється так само, як неозначений артикль «ein» (неозначений артикль). Якщо ти знаєш закінчення «ein» (неозначений артикль), «eine» (неозначений артикль жіночого роду), «einen» (неозначений артикль у Akkusativ), «einem» (неозначений артикль у Dativ) тощо, ти зможеш правильно вживати й «mein» (мій).
Hier ist ein Stift. Hier ist mein Stift.
Ось ручка. Ось моя ручка.
Ich sehe einen Hund. Ich sehe meinen Hund.
Я бачу собаку. Я бачу свого собаку.
«Mein» (мій) може також уживатися самостійно як займенник і тоді замінює іменник. У такому разі воно має сильне закінчення, яке вказує на рід і відмінок.
Wessen Tasche ist das? – Das ist meine.
Чия це сумка? — Це моя.
Dein Auto ist schnell, aber meins ist sparsamer.
Твоя машина швидка, але моя економніша.
«Mein» (мій) виражає не лише належність («mein Haus» — мій будинок, «mein Buch» — моя книжка), а й особисті стосунки («meine Familie» — моя сім’я, «mein Freund» — мій друг) або належність до абстрактних понять («meine Idee» — моя ідея, «meine Meinung» — моя думка).
Mein Bruder wohnt in einer anderen Stadt.
Мій брат живе в іншому місті.
Das war nicht meine Absicht.
Це був не мій намір.
власний / своєрідний / властивий
«mein» (мій) і «eigen» (власний) можуть виражати належність або зв’язок із кимось чи чимось. «mein» указує на зв’язок із мовцем, тоді як «eigen» сильніше підкреслює, що щось належить саме певній особі або не є для неї чужим. Уживай «mein» як звичайний присвійний артикль, а «eigen» — для цього особливого протиставлення.

Das ist mein Fahrrad, das ich jeden Tag benutze.
Це мій велосипед, яким я користуюся щодня.
Das ist mein eigenes Fahrrad, deshalb muss ich niemanden darum bitten.
Це мій власний велосипед, тож мені не потрібно ні в кого його просити.