
jemandem obliegen
бути чиїмось обов’язком
Бути чиїмось обов’язком або завданням; належати до сфери чиєїсь відповідальності. Дієслово зазвичай уживається безособово з «es» (це) та додатком у Dativ.
Es obliegt dem Gericht, über die Schuld des Angeklagten zu entscheiden.
Суд має вирішити, чи винен обвинувачений.
