
äh
е
Уживається в усному мовленні, щоб виразити коротку паузу для роздумів, невпевненість або вагання.
Äh, ich weiß leider nicht, wie das funktioniert.
Е, на жаль, я не знаю, як це працює.
е
Завантажуємо збережений статус слова.

е
Уживається в усному мовленні, щоб виразити коротку паузу для роздумів, невпевненість або вагання.
Äh, ich weiß leider nicht, wie das funktioniert.
Е, на жаль, я не знаю, як це працює.
«Äh» (е) може стояти перед реченням або всередині нього. Воно не належить до власне будови речення, тому не змінює позиції дієслова.
Äh, morgen habe ich schon einen Termin.
Е, завтра в мене вже є зустріч.
Morgen habe ich, äh, schon einen Termin.
Завтра в мене, е, вже є зустріч.
«Äh» (е) часто стоїть між неправильним повідомленням і виправленням, яке одразу за ним іде. При цьому тобі не потрібно починати речення спочатку.
Wir treffen uns am Dienstag, äh, am Mittwoch.
Ми зустрічаємося у вівторок, е, у середу.
Коли ти записуєш розмову, вставлене «äh» (е) можна відокремити від решти речення комами. Так речення залишається добре читабельним попри переривання.
Ich habe den Schlüssel, äh, in meiner Jacke gelassen.
Я залишив ключ, е, у своїй куртці.
гм
Обидва вигуки можуть позначати паузу для роздумів під час вагання. «Äh» (е) зазвичай заповнює паузу, коли людина добирає потрібні слова, тоді як «hm» (гм) радше показує, що людина обмірковує зміст або зважує варіанти. Обирай «äh» (е), коли важко сформулювати думку, а «hm» (гм) — коли рішення або міркування ще не завершене.

Äh, ich wollte dich fragen, ob du morgen Zeit hast.
Е, я хотів запитати тебе, чи матимеш ти завтра час.
Hm, ich überlege noch, ob ich morgen wirklich Zeit habe.
Гм, я ще думаю, чи справді матиму завтра час.