
die Berufung
апеляція
Засіб правового захисту, за допомогою якого судове рішення передають на перевірку до суду вищої інстанції.
Der Anwalt hat gegen das Urteil sofort Berufung eingelegt.
Адвокат одразу подав апеляцію на вирок.
апеляція / покликання / призначення
die Berufung, die Berufungen
Завантажуємо збережений статус слова.

апеляція
Засіб правового захисту, за допомогою якого судове рішення передають на перевірку до суду вищої інстанції.
Der Anwalt hat gegen das Urteil sofort Berufung eingelegt.
Адвокат одразу подав апеляцію на вирок.

покликання
Глибоке внутрішнє відчуття, що людина призначена для певного завдання або професії; життєва справа.
Für sie ist es nicht nur ein Job, Ärztin zu sein ist ihre wahre Berufung.
Для неї це не просто робота: бути лікаркою — її справжнє покликання.

призначення
Офіційне призначення людини на високу посаду, зокрема призначення професора в університеті.
Die Wissenschaftlerin erhielt eine Berufung an die Universität Berlin.
Науковиця отримала призначення до Берлінського університету.
| рід | жіночий die |
|---|---|
| множина | die Berufungen |
| Genitiv | der Berufung |
| однина | множина | |
|---|---|---|
| Nominativ | die Berufung | die Berufungen |
| Akkusativ | die Berufung | die Berufungen |
| Dativ | der Berufung | den Berufungen |
| Genitiv | der Berufung | der Berufungen |
Артикль змінюється залежно від відмінка; його виділено кольором.
«Die Berufung» (апеляція, покликання або призначення) походить від дієслова «berufen», що означає «jemanden in ein Amt einsetzen» (призначити когось на посаду) або «sich auf etwas beziehen» (посилатися на щось). Закінчення «-ung» перетворює дієслово на іменник жіночого роду.
Er wurde auf den neuen Lehrstuhl berufen.
Його призначили на нову професорську кафедру.
Значення «Berufung» (апеляція, покликання або призначення) легко визначити з контексту. Слова «Gericht» (суд) або «Urteil» (вирок) вказують на юридичне значення. Академічний контекст зі словами «Universität» (університет) або «Professor» (професор) означає призначення. Особистий контекст, пов’язаний із життєвими цілями, вказує на значення «Lebensaufgabe» (життєва справа).
Der Professor nahm die Berufung nach München an.
Професор прийняв призначення до Мюнхена.
Gegen das Urteil ist eine Berufung möglich.
На вирок можна подати апеляцію.
У юридичному контексті ключовим є сталий вислів «Berufung einlegen» (подати апеляцію). Апеляцію подають «gegen» (на) вирок.
Die Verteidigung wird gegen das Urteil Berufung einlegen.
Захист подасть апеляцію на вирок.
Коли йдеться про життєву справу, «Berufung» (покликання) часто поєднується з дієсловами «finden» (знайти), «spüren» (відчувати) або «folgen» (слідувати). Також можна «als seine Berufung ansehen» (вважати щось своїм покликанням).
Er hat in der Arbeit mit Kindern seine wahre Berufung gefunden.
Він знайшов своє справжнє покликання в роботі з дітьми.
В академічному контексті «Berufung» (призначення) «erhält» (отримують) або «bekommt» (дістають). Місце призначення вказують прийменником «an» (до) з Akkusativ.
Die Forscherin hat eine Berufung an die Universität Oxford erhalten.
Дослідниця отримала призначення до Оксфордського університету.
завдання / замовлення / місія
Auftrag (місія) і Berufung (покликання) можуть позначати важливу життєву справу. Auftrag більше підкреслює обов’язок або справу, яку людина хоче виконати. Berufung позначає глибоке внутрішнє відчуття, що людина призначена для певної діяльності або професії.

Der Lehrer spürt seit seiner Jugend, dass die Arbeit mit Kindern seine Berufung ist.
Ще з юності вчитель відчуває, що робота з дітьми — його покликання.
Der Lehrer sieht es als seinen Auftrag, jedem Kind gute Chancen zu geben.
Учитель вважає своєю місією дати кожній дитині хороші можливості.