
eigentümlich
дивний
Такий, що помітно або незвично відрізняється від очікуваного; чудернацький або химерний.
Sein eigentümliches Verhalten machte die anderen Gäste unsicher.
Його дивна поведінка змусила інших гостей почуватися ніяково.
дивний / властивий
eigentümlich – eigentümlicher – am eigentümlichsten
Завантажуємо збережений статус слова.

дивний
Такий, що помітно або незвично відрізняється від очікуваного; чудернацький або химерний.
Sein eigentümliches Verhalten machte die anderen Gäste unsicher.
Його дивна поведінка змусила інших гостей почуватися ніяково.

властивий
Такий, що належить комусь або чомусь; характерний для людини, групи чи предмета.
Diese Ruhe ist dem abgelegenen Dorf eigentümlich.
Цей спокій властивий віддаленому селу.
| базова форма | eigentümlich |
|---|---|
| Komparativ | eigentümlicher |
| Superlativ | am eigentümlichsten |
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -e | -e | -e | -en |
| Akk. | -en | -e | -e | -en |
| Dat. | -en | -en | -en | -en |
| Gen. | -en | -en | -en | -en |
Додай закінчення до слова eigentümlich.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -er | -e | -es | -en |
| Akk. | -en | -e | -es | -en |
| Dat. | -en | -en | -en | -en |
| Gen. | -en | -en | -en | -en |
Додай закінчення до слова eigentümlich.
| чол. | жін. | сер. | множина | |
|---|---|---|---|---|
| Nom. | -er | -e | -es | -e |
| Akk. | -en | -e | -es | -e |
| Dat. | -em | -er | -em | -en |
| Gen. | -en | -er | -en | -er |
Додай закінчення до слова eigentümlich.
«Eigentümlich» (властивий) містить основу «eigen» (власний). Так можна краще запам’ятати передусім значення, у якому щось належить людині, групі чи предмету або є для них характерним.
Die dem Bergdorf eigentümliche Art zu sprechen ist in der ganzen Region bekannt.
Манера говорити, властива гірському селу, відома в усьому регіоні.
Коли «eigentümlich» (дивний) стосується поведінки, зовнішності чи ситуацій, воно часто означає «sonderbar» (чудернацький) або «ungewöhnlich» (незвичний). Коли це слово описує людину, місце чи предмет як носія характерної ознаки, йдеться про щось, що належить цій сфері або є для неї характерним.
Die eigentümlichen Geräusche aus dem Keller machten sie nervös.
Дивні звуки з підвалу змусили її занервувати.
Diese besondere Färbung ist der Pflanze eigentümlich.
Це особливе забарвлення властиве цій рослині.
У значенні «charakteristisch» (характерний) часто вживається сполука «jemandem oder etwas eigentümlich sein» (бути властивим комусь або чомусь). Людина чи предмет, якому належить ця ознака, стоїть у Dativ.
Eine große Gelassenheit ist dem erfahrenen Bergführer eigentümlich.
Велика врівноваженість властива досвідченому гірському провідникові.
власний / своєрідний / властивий
Для особистої, незвичної манери можуть підходити і «eigen» (своєрідний), і «eigentümlich» (дивний). «Eigen» може підкреслювати особливість людини, але також означати «дивний». «Eigentümlich» частіше підкреслює, що манера здається незвичною або викликає ніяковість, і це слово часто звучить дещо піднесено.

Sie hat eine ganz eigentümliche Art zu lachen.
У неї дуже дивна манера сміятися.
Sie hat eine ganz eigene Art zu lachen.
У неї дуже своєрідна манера сміятися.