
vernehmen
допитувати
(Термінологія, особливо юридична) Офіційно ставити запитання людині, зокрема свідкові або підозрюваному, або допитувати її.
Die Polizei wird den Zeugen morgen vernehmen.
Поліція завтра допитає свідка.
допитувати / чути
Завантажуємо збережений статус слова.

допитувати
(Термінологія, особливо юридична) Офіційно ставити запитання людині, зокрема свідкові або підозрюваному, або допитувати її.
Die Polizei wird den Zeugen morgen vernehmen.
Поліція завтра допитає свідка.

чути
(Піднесене, поступово застаріває) Чути або сприймати звук, шум чи голос.
Plötzlich vernahm er ein leises Knistern im Gebüsch.
Раптом він почув тихе потріскування в кущах.
«Vernehmen» (допитувати, чути) — невідокремлюване дієслово. Префікс «ver-» в усіх часах і конструкціях речення залишається нерозривно поєднаним із основою дієслова «nehmen» (брати).
Der Richter vernahm den Angeklagten den ganzen Vormittag.
Суддя допитував обвинуваченого весь ранок.
Дієслово утворене від «nehmen» (брати). Префікс «ver-» надає слову значення сприйняття або отримання чогось через розпитування чи слухання.
Man konnte aus der Ferne laute Rufe vernehmen.
Здалеку можна було почути гучні вигуки.
Це значення «vernehmen» (допитувати) належить до термінології правосуддя та поліції. У повсякденній мові натомість уживають такі слова, як «befragen» (розпитувати) або «verhören» (допитувати).
Der Beschuldigte wurde von der Staatsanwaltschaft vernommen.
Підозрюваного допитала прокуратура.
У цьому значенні «vernehmen» (допитувати) завжди вживається з додатком в Akkusativ, який позначає особу, яку допитують. Роль цієї особи часто уточнюють за допомогою «als» (як), наприклад «jemanden als Zeugen vernehmen» (допитувати когось як свідка).
Die Kriminalpolizei wird sie als Zeugin vernehmen.
Кримінальна поліція допитає її як свідка.
У значенні «hören» (чути) слово «vernehmen» (чути) є піднесеним і дещо застарілим. Його вживають переважно в літературі або дуже формальному мовленні, щоб описати свідоме сприйняття звуку.
In der Stille der Nacht vernahm sie plötzlich Schritte im Flur.
У нічній тиші вона раптом почула кроки в коридорі.
чути / слухати
«Hören» (чути) і «vernehmen» (чути) можуть означати сприймання вухами звуку або голосу. «Hören» — нейтральне й нині звичне слово для цього, тоді як «vernehmen» у цьому значенні звучить піднесено або застаріло. Тому в повсякденних ситуаціях зазвичай використовують «hören», а в старих або навмисно піднесених текстах може траплятися також «vernehmen».

In der alten Erzählung vernahm der Wanderer ein leises Geräusch im Wald.
У старій оповіді мандрівник почув у лісі тихий звук.
Ich hörte im Flur ein leises Geräusch.
У коридорі я почув тихий звук.