
doch
однак
Виражає протиставлення або обмеження щодо попереднього висловлювання; тоді означає приблизно «jedoch» (однак) або «aber» (але).
Er war müde, doch er arbeitete weiter.
Він був утомлений, але продовжував працювати.
однак
Завантажуємо збережений статус слова.

однак
Виражає протиставлення або обмеження щодо попереднього висловлювання; тоді означає приблизно «jedoch» (однак) або «aber» (але).
Er war müde, doch er arbeitete weiter.
Він був утомлений, але продовжував працювати.

усе-таки
Виражає, що щось відбувається попри перешкоду або всупереч очікуванням; тоді означає «trotzdem» (усе-таки) або «dennoch» (попри це).
Eigentlich wollte ich zu Hause bleiben, aber dann bin ich doch mitgekommen.
Насправді я хотів залишитися вдома, але все-таки пішов із вами.

же
Підкреслює, що висловлювання правильне всупереч припущеній або заявленій неправді. Часто вказує на суперечність.
Du behauptest, ich hätte nichts gesagt, aber ich habe es doch erklärt.
Ти стверджуєш, що я нічого не сказав, але я ж це пояснив.

адже
Підкреслює вже відомий, очевидний або рішуче підтверджений факт. У цьому вживанні приблизно означає «schließlich» (адже) або «ja» (же).
Du kennst ihn doch schon seit vielen Jahren.
Ти ж знаєш його вже багато років.

же
Робить прохання, пропозицію або наказ дружнішим, але водночас трохи наполегливішим.
Komm doch morgen mit ins Kino.
Приходь же завтра з нами в кіно.

та ні
Уживається як самостійна відповідь на заперечне висловлювання й рішуче йому суперечить.
„Du hast das nicht gewusst.“ – „Doch!“
«Ти цього не знав». — «Та ні!»
Коли «doch» (однак) поєднує два головні речення, перед ним зазвичай ставлять кому. У другому головному реченні зберігається звичайний порядок слів: відмінюване дієслово стоїть на другому місці.
Die Entscheidung war schwierig, doch wir fanden gemeinsam eine Lösung.
Рішення було складним, але ми разом знайшли розв’язання.
Як модальна частка «doch» (же) особливо часто вживається в розмовній повсякденній мові. Її точний відтінок часто можна зрозуміти із ситуації та наголосу.
Das ist doch wirklich nicht schwer.
Та це ж зовсім не складно.
Коли виражають суперечність, «doch» (же) часто стоїть у середній частині речення й зазвичай наголошується. Так мовець прямо ставить під сумнів попереднє твердження.
Ich habe dich doch gestern angerufen.
Я ж учора тобі телефонував!
Для вже відомого або очевидного факту «doch» (же) часто вживається в таких моделях, як «du weißt doch» (ти ж знаєш), «du kennst doch» (ти ж знаєш) або «es ist doch» (адже це). Так мовець нагадує слухачеві про те, що вважається спільно відомим.
Du weißt doch, dass der Laden montags geschlossen ist.
Ти ж знаєш, що магазин зачинений по понеділках.
У проханнях і пропозиціях «doch» (же) часто стоїть безпосередньо після наказового способу або після підмета в реченні-пропозиції. Завдяки цьому прохання звучить дружньо, хоча й може залишатися наполегливим.
Schau doch kurz in den Briefkasten.
Зазирни же на хвилинку до поштової скриньки.
Wir könnten doch gemeinsam zu Fuß gehen.
Ми ж могли б піти туди пішки разом.
У відповідь на заперечне висловлювання «Doch!» (Та ні!) може стояти окремо. Тоді воно утворює повну, наголошену контрреакцію і пишеться з великої літери, а під час вимови або на письмі зазвичай супроводжується знаком оклику.
„Du hast den Schlüssel nicht gefunden.“ – „Doch!“
«Ти не знайшов ключа». — «Та ні!»
також / навіть
«Auch» (також) і «doch» (же) можуть підсилювати наказ. «Auch» подає його як додаткове очікування або як те, про що слід пам’ятати. У таких наказах «doch» зазвичай звучить підбадьорливо, по-дружньому, але водночас наполегливо. Обидва слова можуть уживатися в тому самому реченні, але змінюють його тон.

Zieh doch deine Jacke an, bevor du hinausgehst.
Та вдягни куртку, перш ніж вийдеш.
Zieh auch ja deine Jacke an, bevor du hinausgehst.
Обов’язково вдягни куртку, перш ніж вийдеш.